Вальс

Слово «вальс» походить із німецького walzen - кружляти. Вальс виник на рубежі двох століть - 18-го і 19-го. Прародичами вальсу називають і австрійський народний танець лендлер, поширений в Австрії та Південній Німеччині (серед старих пісень цих країн знайдеться багато таких, які співалися в ритмі вальсу), і провансальський танець вольта (в перекладі означає швидкий поворот). Обидва ці танці - парні і танцювались під музику в розмірі ¾, і якщо в лендлері кавалер, вивівши вподобану йому партнерку на круг, обертав її навколо себе, то в вольті спочатку переважали стрибки, а потім з'явилися і швидкі повороти і обертання. У Франції вольт заборонялося виконувати при дворі, а кардинал Рішельє убачав в нім підрив засад релігії і суспільства. (Це неважко собі уявити - на початку XVII ст., коли в моду входив чинний і галантний менует, те, що кавалер бере руку пані, вважалося небаченим порушенням пристойності).Кавалер, вибравши вподобану партнерку, виводив її на круг, обертав навколо себе, і обоє поступово просувалися по колу за іншими парами.  

Як музичний жанр вальс прожив багате подіями життя. Величезний вплив на розвиток вальсу мала творчість уславленого австрійського композитора, автора 447 вальсів — Йогана Штрауса. Серед його численних вальсів традиційні: «Нічний метелик», «Радуйся життя», «Політ Фенікса», «Мрії і любов», «Олександра-вальс», «Вальс Аделі».

Вальси Шуберта — це, як правило, невеликі п'єси, танцювальні мініатюри. Своїм вальсам Шуберт назви не давав. Кілька концертних симфонічних вальсів написав Ференц Ліст. До числа справжніх шедеврів угорського композитора належить знаменитий «Мефісто-вальс».

Дійшовши до наших днів, вальс зберіг свої основні риси. Він поєднує широту і динаміку з надзвичайною плавністю і легкістю. Можна з упевненістю сказати: вальс безсмертний.